xe88 Хвороби зернових культур — Агрохім-захист - Вінниця
 Все що треба знати про хвороби зернових укльтур

     Зернові культури можуть бути вражені багатьма хворобами, збудниками яких є віруси, гриби, бактерії. також млжуть виникати захварювання викликані нестачою якихось певних мікроелементів. Але більшість хвороб викликається грибами, які можуть вражати віс органи рослини.

_1.jpgСажкові хвороби. Ці хвороби на зернових викликають кілька збудників. Так, тверду сажку на пшениці визивають базидіальні гриби Tilletia caries, T.laevis, на ячмені — Ustilago hordei. Симптоми видно на початку молочної стиглості, коли в зернівках замість зерна утворюються мішечки з теліоспорами. На ячмені всі органи ураженого колосу перетворюються на чорну спорову масу, яка має дуже неприємний запах гнилого оселедця.

Другий тип сажок — летючі сажки. Їх викликають базидіальні гриби: Ustilago nuda на ячмені, U.tritici на пшениці, на житі — U.vavilovi. Хвороба виявляється під час виколошування, коли всі частини колосу, крім стержнів, перетворюються в рихлу спорову масу. Зараження відбувається під час цвітіння, тому збудник інфекції знаходиться в середині зерна, на відміну від твердих сажок, коли спори знаходяться на поверхні. Це важливий момент, який необхідно враховувати при виборі протруйника.

b_300_250_16777215_00_images__2.jpgТ

акож на зернових в окремих регіонах зустрічається стеблова сажка (Urocystis tritici на пшениці, U.occulta — на житі), карликова сажка пшениці (Tilletia controversa).

Основним джерелом інфекції сажкових хвороб є заражене насіння, тому основа боротьби з ними — протруювання насіння.

_3.jpg 

Кореневі гнилі поширені у всіх регіонах України, їх збудниками є один або комплекс недосконалих грибів. Ураження кореневими гнилями призводить до загнивання кореневої системи, прикореневих частин рослин. При ураженні спостерігається побуріння, деформація та загибель проростків. Наслідком ураження кореневими гнилями є пригнічення рослин, відмирання продуктивних стебел, білоколосість, щуплозерність. Основним джерелом інфікування є ґрунт, тому основа боротьби із кореневими гнилями — протруювання насіння.

_4.jpg

Снігова пліснява або випрівання озимих. Захворювання спостерігається рано навесні після танення снігу. На рослинах з’являється ніжний сірувато-білий павутинний наліт міцелію гриба. Пошкоджене листя буріє. Спостерігається відмирання вузлів кущіння. Посіви гинуть. Збудником є гриб Fusarium nivale, джерело інфекції — ґрунт. Основа боротьби — протруювання насіння.

_5.jpg

Іржа. Існує декілька видів іржі, збудником яких є види із роду Puccinia.

Лінійна або стеблова іржа злаків. Збудник — P. graminis різних підвидів. Це дводомні гриби, проміжними хазяїнами яких є барбарис та магнолія. У зв’язку з незначним розповсюдженням цих дерев на території України, шкодочинність цієї хвороби не дуже велика. Гриб вражає стебла, листкові піхви, а іноді остюки та стержень колосу. На них з’являються іржаво-бурі плями, які до кінця літа чорніють і стають випуклими.

Бура іржа пшениці та жита (P.recondita; P.dispersa). Зараження починається з осені, але період головної шкодочинності припадає на період колосіння — воскової стиглості. Спочатку з’являються бурі плями з уредоспорами, потім вони трансформуються в блискучі чорні з теліоспорами. Епіфітотійний розвиток спостерігається один раз в три-чотири роки.

Жовта іржа (P.sriiformis). Уражає пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки. Характерною ознакою хвороби є лінійне розташування уредині й на листках, які утворюють лимонно-жовті довгасті смуги у вигляді пунктирних ліній. Можуть уражувати всі надземні частини. Особливо шкідливе ураження колосу. Зерно перестає наливатися, стає щуплим.

Карликова іржа ячменю (P.hordei) Виявляється у вигляді дрібних уредопустул жовто-бурого кольору, які згодом переходять в чорні теліопустули. Уражуються листки, листкові піхви.

_6.jpg

Борошниста роса. Збудником цієї хвороби є гриб Erysiphe graminis. Він вражає більшість видів злакових культур та дикоростучі злаки. На листі, стеблах, колоскових чешуйках і навіть на остях утворюється білуватий павутинний, а потім борошнистий наліт, який складається з міцелію та спор. У вражених рослинах зменшується асиміляційна поверхня листків, знижується костистість та зимостійкість.

b_300_250_16777215_00_images__7.jpg

Септоріоз. Збудниками є гриби Septoria tritici, S.graminis, S.hordei. Вражають пшеницю, ячмінь та інші злакові культури. На листі, стеблах, колоскових чешуйках з’являються світлі, бурі плями із темною облямівкою, на поверхні яких утворюються дрібні чорні крапки — пікніди. Листя засихає, стебло зморщується, зерно в колосі щупле.

Плямистості. На злакових культурах зустрічається кілька видів плямистостей. Темно-бура плямистість (Drechslera sorokiana). Вражає майже всі види злакових культур. Збудник пошкоджує сходи (у вигляді кореневих гилей) та дорослі рослини. На листках з’являються темно-сірі або світло-бурі продовгуваті плями із темною облямівкою, на яких потім утворюється оливково-бурий наліт конідіального спороношення гриба. При уражені колоса хвороба має назву «чорного зародку». Смугаста плямистість ячменю (D.graminea). Гриб вражає рослини від появи сходів до повної стиглості зерна. На листках з’являються блідо-жовті плями, які потім подовжуються і стають світло-коричневими з вузькою пурпурною облямівкою. Тканина листків у місцях враження розтріскується, листки розщепляються на продовгуваті смуги та засихають. На деяких сортах враження зерна може викликати «чорний зародок».

Сітчаста плямистість ячменю (D.teres). Виявляється у вигляді бурих овальних плям із великою кількістю поперечних і поздовжніх рисок, які утворюють сітчастий візерунок.

_8.jpg

Фузаріоз колоса. Збудниками хвороби є гриби Fusarium graminearum та F. avenaceum. Уражуються пшениця, ячмінь, жито. Колос вкривається рожевим нальотом міцелію гриба, який проникає в зерно, розчиняє білок із виділенням токсичних речовин. Таке зерно часто називають «п’яним хлібом».«Чорний зародок» Збудниками хвороби можуть бути гриби з родин Drecheslera sp., Alternaria sp., Fusarium sp. Уражує пшеницю, ячмінь. Хвороба проявляється у вигляді почорніння зерна в зародку та інших місцях. Ураження відбувається у період молочної стиглості. Перезараження може проходити при зберіганні ураженого та здорового зерна в буртах при підвищенні температури. Уражене зерно має низьку схожість, фізіологічно недорозвинене.